Найважче – зробити своє життя простим...
Зібралася писати про події, про свої книжки, які прочитані, які написані, у Фейсбук, у Твітер, у Інстаграм.... А потім згадала, що ще й сайт чекає, за який платяться доволі великі гроші, і зрозуміла, що мені треба вчитися ... О-о-о, скільки ще треба вчитися. Боюся, життя не вистачить навчитися всьому, чому хочеться.
То ж для початку вирішила навчитися організуватися вести свій блог на сайті, який можна поширити в будь якій соцмережі.
Багато разів задаю собі питання, чому ж так нелегко жити? Скільки всього!!!! Я, може здивую деяких людей, що думають, що в мене життя – мед і рай... Та, ні, так само, як і у вас... одна проблема змінюється іншою... Просто я не ділюся своїми проблемами... і не буду.
Скоріш, хочу поділилися своїми алгоритмами ( не повірите, надрукувалося "АЛКОритмами"
) вирішення проблем.Ось, сьогодні, вирішивши одну із них – нестачу часу анонсувати свої книжки на різних носіях, замислилася: а чого я насправді хочу?
А хочу я, щоб життя стало простішим. Як було раніш... Чи, може, то мені так здається?
Але ж здається, що було простішим...
"Та-а-ак",– подумала... ще подумала... і ще...
Вирішила: "Це найважча, справді, справа – зробити своє життя простішим..." Для мене, навіть важче, ніж написати роман
Але ж, з чогось треба починати. Тож, почну з сайту...
Мені було б цікаво дізнатися, а як ви робите своє життя простіше? Чи, навпаки ускладньюєте його, щоб було цікавіше жити?
"...
– Ми запросили тебе, – молода жінка почала говорити повільно, з придихом, – для того, щоб дати тобі шанс перейти в нове людське тіло.
– Але я все ще з Вікторією ... – розгубилася Душа, – у неї ж ще є час ...
– Вікторія буде тепер у моєму розпорядженні, – зупинила свій гордий погляд на щось далеке і невидиме красуня в чорному.
– По її тілу ганяє кров машина, тому вона все ще дихає. Але ти вже нічого не можеш зробити для неї, – посміхнувшись, вступила в розмову стара жінка, і каміння на її тіарі радісно заблищало. – Ти ж знаєш, що можеш відмовитися, але абсолютно невідомо, скільки століть тобі доведеться чекати, поки випаде можливість знову потрапити на Землю. Проживши дві людські долі, ти не просунулася ні на йоту. Але ти старалася, і ми вирішили дати тобі ще один шанс. Якщо зумієш провести дитину через всі життєві труднощі і навчиш прислухатися до себе, можливо, піднімешся навіть на два щаблі.
– Але...
– Це буде складна Доля,– жінка в чорному тяжко відірвала погляд від якоїсь, їй одній зрозумілій, речі, – дуже складна. І якщо ти не впораєшся ... Тобі буде допомагати Ангел Y. Він буде охороняти її ... наскільки це буде можливо.
«У-у-у, знову жіноча доля», – засмутилася Душа.
Два останні жіночі життя дійсно не увінчалися ані найменшим успіхом. Їй хотілося прожити чоловічу долю. Правда, чоловіки теж хороші, рідко прислухаються до душі, більше покладаються на розум. Але це часто допомагає їм робити правильний вибір. Хоча...
- Це дівчинка. Батьки назвуть її Надія.
«Красиве ім'я, – Душа опустила голову і посміхнулася, – може, і справді варто погодитися? Але якщо доля буде дуже складною, чи зможу я? Чи зумію? – засумнівалася вона, – адже у мене ж не вийшло... А якщо я відмовлюся, то скільки років мені доведеться чекати наступного втілення? Сто? Тисячу? Десять тисяч?»
– Вона буде привабливою і розумненькою, – жінка в блакитній сукні підійшла до Душі ближче, торкнулася до неї рукою, від чого Душі стало жарко, – але ми повинні нагадати тобі, що як тільки ти увійдеш в її тіло, то не згадаєш жодноїпопередньої долі доти, поки не повернешся у Світ Гармонії і Спокою.
– Коли я повинна прийняти рішення?
– Через сім хвилин.
– О, Боже! Так швидко! Але Вікторія до цього часу ще має бути живою. Ви мені дозволите з нею попрощатися, можливо, вона...
– Ні, – підняла підборіддя любителька чорного, – Вікторія вже в моєму володінні.
– Але тоді... ох, мені страшно...
– Так, ще, – потеплішав погляд блакитних очей, – дівчинка буде наділена даром.
– Яким даром?
– Дізнаєшся. Ти повинна будеш допомогти їй навчитися жити з цим. Ну і, крім того, в твої обов'язки входить навчити її розум і тіло прислухатися до себе. Це велика відповідальність.
«Повинна... обов'язки... відповідальність...»
– У тебе є право вибору: ти можеш прийняти пропозицію, або відмовитися від неї.
– А якщо я відмовлюся, що буде з дитиною?
Зелені очі раптом зблиснули недобрим світлом.
– Якщо ти відмовишся, то дівчинка народиться мертвою або розумово неповноцінною: у нас немає часу пропонувати цю долю іншій Душі.
– Якщо погодишся і не впораєшся, – вклинилася сувора красуня в чорному, яка стояла трохи осторонь і весь цей час була збуджена і нетерпляча, то термін для нового перевтілення буде максимальним – десять тисяч років.
– Десять тисяч років ?!
Душі дуже хотілося відмовитися або попросити поради, що і як потрібно робити, щоб уникнути чергового провалу, але не наважилася. Вона стояла, розгублена, низько опустивши голову, і не знала, що сказати: «так» або «ні». Їй було страшно. Вона боялася, що не впорається, і тоді десять тисяч років спокою! Десять тисяч років! Її блакитно-рожеві фарби стали блідими. Часу було обмаль.
– Поспішай, у тебе для прийняття рішення залишилася тільки одна хвилина, – прошепотіла, ніби прошелестіло осіннє тьмяне листя, стара в блакитному. Красуня в чорному скупо посміхнулася. Легкі напівпрозорі ніздрі затріпотіли від збудження.
Потрібно було вирішувати.
«Якщо я відмовлюся, дитина не народиться... або народиться мертвою! Маленька гарненька дівчинка...Надійка... Що ж робити? Господи! Допоможи мені!
– Я згодна-а-а-а..."
Уривок із української версії трилогії "Душа"...
Найважче, що робить наше життя важким, це – ВИБІР...