Коли життя прекрасне
Коли я була молодою... Ні, не так...
Коли я була дівчиськом, мені казали, що я гарна, але я не вірила... Сьогодні, коли роздивляюся світлини того часу, думаю:" А таки ж гарнюня..." Сьогодні, коли звертаюся до фотографів, щоб мати гарну фотку на обкладинку книжки, звичайно мені кажуть:" Сідайте прямо. Дивіться сюди. Голову витягніть, щоб не було видно вашої шиї, а тут руку покладіть під підборіддя, щоб..."
Звичайні фотки, звичайна ( не дівчисько) я...
Звісно, молоді підтягнуті люди здаються нам красивішими, але всі ми колись набираємо ознак "досвіду": нерівності тіла, зморшки, не така, як хотілося б стрункість. Але завжди хочеться бачити себе гарною. Особливо, коли "життєвий досвід" включає в себе ліки від тиску, від діабету, від інших хвороб... Здавалося б, яка краса, коли ліки? Але Жінці наплювати на ліки! Вона красива! Завжди!
Просто, не завжди це бачить.
А коли бачить, то нормалізується тиск і цукор у крові! Тоді вирівнюється статура і не крутить у колінах... І тільки й треба – побачити красу в собі...
В мене сьогодні, схоже, День Подяки, бо я від усього свого серця хочу подякувати чудовому фотографу-художнику Kristina Tina за фотосесію, за ті неймовирні відчуття які тепер знайшли місце у свідомості і, за те, що показала мені, якою ще красивою можу бути я.